Search results

1

Стандарти доказування як складова процесуальної справедливості

100%

Стоян А.

Krakowskie Studia Małopolskie

|

2022

|

vol. 4(36)

185-200

UK

сучасному світі питання пошуку справедливості у найрізноманітніших сферах суспільного життя не втрачає актуальності й сьогодні. Справедливість багатозначна, що ускладнює її перманентне трактування, а тому потребує постійних пошуків принагідно конкретно визначених адміністративних кейсів задля гармонійного розвитку усієї судової системи, що зумовлює актуальність дослідження. Метою статті є формування знання про роль стандартів доказування у прагненні наблизитися до ідеалу справедливості під час останнього етапу адміністративно-процесуального доказування – оцінки доказів. Під час дослідження були використані загальнонаукові методи, серед яких аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, конкретизація, аналогія, метод побудови гіпотез, системно-структурний метод. Також застосовувався ряд спеціальних методів: герменевтичний метод задля розуміння і тлумачення нормативно-правових актів; термінологічний та системний методи задля характеристики принципу справедливості; аксіологічний метод допоміг проаналізувати справедливість як загальнолюдську цінність; функціональний метод сприяв виявленню функції та ролі стандартів доказування на шляху утвердження справедливості під час оцінки доказів в адміністративному процесі. Логіка уявлення дослідженого матеріалу. Встановлено, що справедливість корелює з принципом плюралізму істини. Доведено, що історичні витоки загальнолюдських цінностей не мають значення для їх закріплення на рівні основоположних принципів права. Дотримання принципу справедливості носить архіважливе значення не лише у правотворчій, а й у правозастосовній діяльності. Стандарти доказування є важливою складовою процесуальної (процедурної) справедливості. Висновки. Стандарти доказування сприяють досягненню ідеалів справедливості, адже виконують роль орієнтира для судді при розподіленні та виконанні тягаря доказування. Чим вище значення має певна цінність для соціуму, тим вищий стандарт використовується та навпаки.

EN

The question of the searching for fairness in the different areas of our life is still being important in modern world. Fairness may have different manifestations, which complicates it’s one unambiguous interpretation. Such situation are needed the endless seek of the practical fairness in the every individual administrative cases for the harmonious development of the entire judicial system, which determines the relevance of the study. The aim of the article to create the knowledge about the role of the standards of proof in it’s ability to get closer to the fairness during the evaluation of the evidence as the last stage of administrative procedural proving . During the research general scientific methods were used, including analysis, synthesis, induction, deduction, abstraction, concretization, analogy, systemstructural method. A number of special methods were also used: the hermeneutic method for understanding and interpreting legal norms ; terminological and systematic methods to characterize the principle of justice; the axiological method helped to analyze justice as a universal value; the functional method helped to identify the function and role of the standards of proof in the way of establishing fairness in the evaluation of evidence in the administrative process. The logic of the presentation of the studied material. The ability of the fairness to correlate with the the principle of pluralism of truth were established. The fact that historical origins of universal values are not important for their consolidation at the level of fundamental principles of law were proved. The importance to adherence of the principle of justice not only in lawmaking but also in law enforcement were researched. The place of the standards of proof to be an important component of procedural (procedural) justice were detected Conclusions. Standards of proof contribute to the achievement of the justice’s ideals as they serve as a guide for the judge in the distribution and execution of the burden of proof. The higher the value of a certain value for society, the higher the standard of proof used and vice versa.

2

До питання про природу освітнього права

80%

Янчук (Yanchuk) Н. N.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2022

|

issue 3

63-70

UK

У статті порушено питання про юридичну природу освітнього права. Сучасною тенденцією є зростання в арифметичній прогресії кількости галузей законодавства. Тим не менш, збільшення галузей законодавства не веде до автоматичного збільшення галузей права. І якщо певній галузі права завжди відповідає галузь законодавства, то не завжди галузь законодавства відображає певну галузь права. Це цілком виправдано щодо освітнього права. Незважаючи на те, що термін «освітнє право» визнано цілком усталеним, питання статусу освітнього права залишається дискусійним. У статті акцентовано увагу на тому, що трансформація поглядів щодо природи освітнього права пройшла тривалий шлях від повного несприйняття освітнього права, коли вважали, що це лише підгалузь у рамках адміністративного права, до спроб обґрунтування освітнього права як самостійної галузі права. Здійснено аналіз різних підходів щодо визначення юридичної природи освітнього права, а саме: як підгалузі адміністративного права, як комплексної галузі права, як нормативно-правового масиву, як самостійного напряму наукових досліджень, як навчальної дисципліни, як спеціальної частини інформаційного права. Особливу увагу відведено висвітленню сильних та слабких позицій представників різних напрямів в обґрунтуванні статусу освітнього права. Звернено увагу на ту обставину, що жоден з прихильників виокремлення освітнього права як самостійної галузі права не довів та не показав, чому питання правового регулювання освітніх відносин варто розглядати поза адміністративним правом. Наголошено на необхідності залучення в навчальний план окремого курсу «Освітнє право» в педагогічному секторі освіти та під час навчання в аспірантурі. При цьому мова не про формування уніфікованого підходу до викладання навчальної дисципліни «Освітнє право». Предмет та система навчальної дисципліни має визначатися цільовою аудиторією, а також сучасними тенденціями розвитку освіти.

EN

The paper focuses on the legal nature of educational law. The current trend is an increase in the arithmetic progression of the quantity of brunches of the legislation. However, an increase in the branches of the legislation does not automatically lead to an increase in the branches of law. And if a certain branch of law always corresponds to a branch of legislation, then a branch of legislation does not always reflect a certain branch of law. This is quite justified in relation to educational law. Despite the fact that the term “educational law” is recognized as well-established, the issue of the status of educational law remains controversial. The paper emphasizes that the transformation of views on the relative nature of educational law has come a long way from complete rejection of educational law, when it was considered only a sub-branch of administrative law to attempts to justify educational law as an independent branch of law. It is carried out analysis of different approaches for determining the legal nature of educational law, namely: as a sub-branch of administrative law, as a complex branch of law, as a legal array, as an independent area of research, as a discipline, as a special part of information law. The author pays special attention to highlighting the strengths and weaknesses of representatives of various fields in justifying the status of educational law. Attention is drawn to the fact that none of the supporters of the separation of educational law as an independent branch of law has proved and shown why the issue of legal regulation of educational relations should be considered outside of administrative law. It is emphasized the need to include in the curriculum a separate course “Educational Law” in the pedagogical sector of education and postgraduate studies. This is not about the formation of a unified approach to the teaching of discipline “Educational Law”. The subject and system of the discipline should be determined by the target audience, as well as current trends in education.

3

O.W. Holmes i jego “ Droga prawa”

61%

CHOVANCOVÁ J.

Progress in Economic Sciences

|

2016

|

vol. 3

53-61

PL

Artykuł ten opisuje zrozumienie prawa i moralności, ich związku według O.W. Holmes'a oraz analizę ich treści. O. W. Holmes mówi o wykwalifikowanym prawniku i jego zaufaniu. Jakie zaufanie mamy na myśli? Według Holmes'a jedynie wykwalifikowany prawnik może spełnić standardy profesji prawnej. Jest kilka zagrożeń związanych z amerykańskim prawem, które według Holmes'a powinny być zauważone oraz należy ich unikać. W USA, źródłem prawa są często prawa zwyczajowe, casusy, oraz inne źródła prawne, które często mają kilkaset lat. Również podstawowe prawa i obowiązki powstałe w głębokiej przeszłości poprzez decyzje sądowe i zapisane w precedensach były uznane za prorocze przez Holmes'a. Metodologia: W artykule użyto głównie metody syntezy w definicji pojęcia prawa oraz wykwalifikowanego prawnika według O. W. Holmes'a.

EN

The article describes understanding of law and morality, its connection by O.W. Holmes and also analyzes their content. O. W. Holmes speaks about qualified lawyer and about his credits. What credits do we actually encounter? According to Holmes, only a qualified lawyer can adequately meet the standards of legal profession. There were some perils connected with the American law which according to Holmes should have been avoided or recognized. In the USA, the sources of law are frequently represented by legal customs, case law, and other sources which are frequently several hundred years old. Also primary rights and duties created in the deep past throught judicial decisions and enshrined in precedents were considered prophecies by Holmes. Methodology: In the article I using especially method of synthesis in defiing the concept of law and also qualified lawyer by O. W. Holmes.

RU

Эта статья описывает понятия права и моральности, их связи согласно О.У. Холмсу, а также анализ их содержания. О. У. Холмс говорит о квалифицированном юристе и его доверии. Какое доверие мы имеем в виду? Согласно Холмсу только квалифицированный юрист может соответствовать стандартам юридической профессии. Существует несколько видов угроз, связанных с американским правом, на которые, согласно Холмсу, необходимо обратить внимание, а также необходимо их избегать. В США источником права часто являются обычные права, казусы, а также другие юридические источники, которые часто имеют несколько сот лет. Также основные права и обязанности, появившиеся в глубоком прошлом благодаря судебным решениям и записанным в прецедентах, были признаны Холмсом пророческими. Методология: В статье использовались, главным образом, методы синтеза в определении понятия права, а также понятия квалифицированного юриста согласно О. У. Холмсу.

Refine search results

1 Copernicus Political and Legal Studies

1 Krakowskie Studia Małopolskie

1 Progress in Economic Sciences

1 CHOVANCOVÁ J.

1 Стоян А.

1 Янчук (Yanchuk) Н. N.

2 2022

1 2016

Стандарти доказування як складова процесуальної справедливості

До питання про природу освітнього права

O.W. Holmes i jego “ Droga prawa”