Search results

1

Turkmenistan 2012: Rytualne wybory prezydenckie i realna rywalizacja o gaz

100%

Gortat R.

Kwartalnik Naukowy OAP UW "e-Politikon"

|

2012

|

issue 2

170-195

PL

Artykuł analizuje kontekst, przebieg i skutki wyborów prezydenckich w Turkmenistanie w lutym 2012. Stwierdza, że pomimo innowacji formalno-prawnych oraz uczestnictwa siedmiu nominalnych rywali ubiegającego się o reelekcję prezydenta Berdymuchamedowa, wybory miały czysto rytualny charakter oraz wyjaśnia ich funkcje. W końcowej części przeanalizowano rosyjski dyskurs ekspercki nad dokonaniami rządów Berdymuchamedowa. Krytyka nikłości reform nie zmierza jednak do ich pogłębienia, lecz wywarcia presji na Turkmenistan, by pozostał w rosyjskiej orbicie w zamian za gwarancje bezpieczeństwa pozostawania u władzy niezależnie od wszystkich wyimaginowanych bądź rzeczywistych zagrożeń.

EN

This article presents a context, the course and results of presidential elections ’2012 in Turkmenistan. Despite of some improvement of legal basis of the elections and participation of seven nominal rivals of Gurbanguly Berdymukhammedov, the incubent, the February elections were mostly a ritual exercise. The article explains the functions of such elections on the background of “Arab Spring” and regional practices. Last part of the article is focused on the discourse of Russian experts on the scope of internal changes in Turkmenistan under Berdymukhammedov and the consequences of his multivector energy policy. Suprisingly, a very critical assessment of his presidency is not followed by the pressure for deepening of reform. It is rather used to compel Turkmen leadership into following a pro-Russian orbit in exchange for guarantees of remaining in power in spite all of imaginary or real challenges and threats.

2

The institution of the nationwide referendum in Turkmenistan

89%

Pogłódek A.

Roczniki Administracji i Prawa

|

2017

|

vol. 17/1

13-31

EN

The institution of referendum in Turkmenistan did not have a long tradition although it first appeared in the Constitution of the Turkmen Soviet Socialist Republic from 1937, the first law on referendum was adopted after the State became independent in 1991. In Turkmenistan, on the national level, there is only legislative referendum. There is no provision for the constitutional referendum. Currently, in addition to the 1992 Constitution, the most important legal Act governing the issue of a referendum is an Electoral Code from 2013. In independent Turkmenistan, the authorities have conducted only two referenda (1991, 1994) so far. The first one concerned the independence of the State, the second renewal of the term of Office of the President-in-Office. Therefore, you may notice that in Turkmenistan, differently than in neighbouring countries, authorities have not used the referendum to strengthen the legitimacy of the existing regime and personal power until 2006 for Saparmurat Nizayov, and currently Gurbangul Berdymuchamedov. This state of affairs provides for a significant consolidation of the political regime of Turkmenistan which in political practice does not need not use democratic legitimacy for introduced political and system changes.

PL

Instytucja referendum w Turkmenistanie nie ma długich tradycji. Mimo że po raz pierwszy pojawiła się w Konstytucji Turkmeńskiej SRR z 1937 roku, to pierwsza ustawa o referendum została przyjęta po uzyskaniu niepodległości w 1991 roku. W Turkmenistanie na poziomie ogólnokrajowym występuje jedynie referendum ustawodawcze, nie przewidziano referendum konstytucyjnego. Obecnie, oprócz Konstytucji z 1992 roku, najważniejszym aktem prawnym regulującym zagadnienie referendum jest Kodeks wyborczy z 2013 roku. W niepodległym Turkmenistanie przeprowadzono do tej pory jedynie dwa referenda (1991, 1994). Pierwsze z nich dotyczyło niepodległości państwa, drugie – przedłużenia kadencji urzędującego prezydenta. W związku z tym można zauważyć, że w Turkmenistanie, odmiennie niż w krajach sąsiednich, władze nie wykorzystują referendum do wzmocnienia legitymizacji istniejącego reżimu i osobistej władzy – do 2006 r. Saparmurata Nijazowa, a obecnie Gurbanguły’ego Berdymuchamedowa. Taki stan rzeczy świadczy o znaczącej konsolidacji reżimu politycznego Turkmenistanu, który w praktyce politycznej nie musi posługiwać się legitymizacją ludowładczą wprowadzanych zmian polityczno-ustrojowych.

3

Methodological Framework of Contemporary Propaganda in the Case of Post-Soviet Countries of the Caspian Sea Region

88%

Binnatli A.

Historia i Polityka

|

2020

|

issue 32 (39)

EN

Development of social media creates possibility for governments of easy access to society. Oil and gas resources in post-Soviet countries of the Caspian Sea region make this region the focal point of propaganda campaigns. Therefore, the main aim of the paper is to create a map of contemporary propaganda by investigating its characteristics, tools, types and strategies as well as limitations, and applying it to the post-Soviet countries of the Caspian Sea region. The main definition of propaganda is investigated with theoretical analysis method. In the empirical part, the paper analyzes disinformation, fake news, trolls, and videos as propaganda strategy of governments in the case of post-Soviet countries of the Caspian Sea region. Qualitative content analysis is useful to investigate news, texts, videos, and images shared on social media. Descriptive analysis is set up to research multiplicity of propaganda campaigns in the mentioned region. Structured interview method will be used with propaganda experts to analyze their opinion on contemporary propaganda and persuasion.To summarize, propaganda campaigns are more persuasive according to new technologies. There is no doubt that its working principles will evolve as time goes on. This paper investigates the working principles of contemporary propaganda in the case of post-Soviet countries of the Caspian Sea region. Thus, this work is hoped to create a framework for further analysis of the methodology of contemporary propaganda.

4

The Place of Central Asia in Poland's Foreign Policy

71%

Stępniewski T.

Roczniki Nauk Społecznych

|

2015

|

vol. 7(43)

|

issue 1

11-22

EN

The aim of the study is to show the evolution of the Polish foreign policy towards the region of Central Asia. Since its accession to the European Union (EU), Poland's policy towards the region has been notably trending towards the EU's policy which is still under construction. Whereas in the 1990s, financial (technical) assistance was the objective of the EU's policy, in the 21st century its character and scope changed, which was not without consequences for the shape of the Polish policy.

PL

Celem niniejszego artykułu jest ukazanie ewolucji polityki zagranicznej Polski wobec regionu Azji Centralnej. Od momentu wstąpienia Polski do Unii Europejskiej (UE) coraz wyraźniej obserwowana jest tendencja do opierania polityki Polski wobec tego regionu na polityce UE. Polityka Unii Europejskiej wobec regionu Azji Centralnej jest w trakcie konstruowania. O ile w latach dziewięćdziesiątych XX w. polityka ta była ukierunkowana przede wszystkim na pomoc finansową (techniczną), o tyle w wieku XXI zmienia swój charakter i zakres działania, co też nie pozostaje bez wpływu na kształt polityki Polski.

5

INSTYTUCJA OMBUDSMANA W TURKMENISTANIE

71%

Pogłódek A.

Roczniki Administracji i Prawa

|

2019

|

vol. 1

|

issue XIX

19-33

PL

W opracowaniu dokonano analizy obowiązującego ustawodawstwa Turkmenistanu w zakresie dotyczącym urzędu ombudsmana. Analiza aktów prawnych pozwoliła wskazać ramy prawne statusu ombudsmana jako jednego z mechanizmów ochrony praw podstawowych w Turkmenistanie. Przeprowadzona analiza uwzględnia podejście systemowe, porównawcze oraz dogmatyczne. Wskazano dobre rozwiązania, a także niedociągnięcia w mechanizmie ochrony praw podstawowych przez ombudsmana. We wnioskach zwrócono uwagę na potrzebę dalszego udoskonalania bazy prawnej Turkmenistanu o ombudsmanie.

EN

This article reviews existing Turkmenistan legislation about the legal status of Ombudsman. The analysis of normative-legal acts, which laid the legislative framework of legal regulation of the legal status of Ombudsman as an element of the state national policy to protection of fundamental rights in the Turkmenistan. This issue was analyzed based on the systematic, comparative and legal approaches. Indicated good solutions, as well as flaws in legal mechanism of serving interest of protection of fundamental rights by the Ombudsman. And conclusions of the study the author state that there is a need of the improvement of the Turkmenistan legal base of the Ombudsman.

6

Aspekt kolonialny opowiadania Kara-Bugaz (1932) Konstantina Paustowskiego

71%

Polak A.

Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze

|

2022

|

vol. 32

1-24

RU

В статье анализируется рассказ Константина Паустовского Кара-Бугаз с точки зрения наличия в нём элементов эстетики соцреализма (жанровой разновидности, называемой производственным романом) и приёмов типичных для колониальных нарративов. Произведение представляет собой пример совмещения этих, казалось бы, совершенно разных идеологий. Рассказ напрямую отсылает к лозунгам, сопровождающим государственную программу индустриализации - главную цель первой советской пятилетки. Задача писателя не столько воссоздать технологический процесс труда, сколько показать его смысл, направленный на формирование благосостояния человечества, на преобразование мира. Советская власть в Средней Азии представлялась гарантом прогресса и цивилизации, приносящим местному населению повышение уровня жизни, образование и возможность многостороннего развития. Таким образом, её представители выступают не как обычные колонизаторы, а как охранители, заботящиеся о процветании земель, входящих в состав советской империи.

EN

In his article, Andrzej Polak analyzes Konstantin Paustovsky’s short story Kara-Bugaz in terms of the presence of elements of socialist-realist aesthetics (its sub-genre called the production novel) and devices typical of colonial narratives. The story is an example of a combination of these seemingly completely different ideologies. The story refers directly to the slogans accompanying the state industrialization program, which was the main goal of the first Soviet five-year plan. Konstantin Paustovsky’s goal is not so much to recreate the technological process of work, but to show its sense, i.e., its bing aimed at shaping the welfare of humanity and thereby transforming the world. The Soviet power on the territory of Central Asia was presented as a guarantor of progress and civilization, bringing to the local population a betterment of the standard of living, education and the possibility of a multi-faceted development. Thus, its representatives do not act as ordinary colonizers, but as guardians who care about the prosperity of the lands that are part of the Soviet empire.

PL

W artykule dokonano analizy opowiadania Konstantina Paustowskiego Kara-Bugaz pod kątem występowania elementów estetyki socrealistycznej (odmiany gatunkowej zwanej powieścią produkcyjną) oraz rozwiązań typowych dla narracji kolonialnej. Utwór stanowi przykład łączenia wydawałoby się tych całkowicie odmiennych ideologii. Opowiadanie nawiązuje bezpośrednio do haseł towarzyszących programowi uprzemysłowienia państwa – głównego celu pierwszej radzieckiej pięciolatki. Celem pisarza jest przy tym nie tyle odtworzenie technologicznego procesu pracy, ile ukazanie jej sensu ukierunkowanego na kształtowanie dobrobytu ludzkości, na przekształcanie świata. Władza radziecka na terytorium Azji Środkowej ukazana została jako gwarant postępu i cywilizacji, przynoszący miejscowej ludności wzrost poziomu życia, edukację i możliwość wielorakiego rozwoju. Tym samym jej przedstawiciele występują nie w roli zwyczajnych kolonizatorów, lecz opiekunów, troszczących się o dobrobyt ziem będących częścią radzieckiego imperium.

7

The Potential of Selected Central Asian States to Provide Security in Crises

71%

Pachucki-Włosek K.

Przegląd Strategiczny

|

2022

|

issue 15

227-242

PL

Niniejszy artykuł ma na celu przybliżenie działań wybranych państw Azji Centralnej – posiadających bezpośrednią granicę z Afganistanem tzn. Turkmenistan, Tadżykistan i Uzbekistan – dla zapewnienia bezpieczeństwa po zmianie władzy w Kabulu. Zapoznanie się z tematyką umożliwiło postawienie następujących pytań badawczych: 1) Czy wybrane państwa Azji Centralnej wykazują predestynację do prowadzenia niezależnej polityki wobec problemu afgańskiego? 2) Czy przejęcie kontroli nad krajem przez Taliban znalazło swoje odzwierciedlenie w umocnieniu pozycji Chin, Stanów Zjednoczonych i Rosji w regionie? 3) Czy decydenci polityczni Turkmenistanu, Tadżykistanu i Uzbekistanu prowadzą racjonalną politykę wobec talibów? Zebrane materiały w postaci oficjalnych komunikatów rządowych i informacji prasowych zapewniły klucz do przeanalizowania wyselekcjonowanych działań organów państwowych w sytuacji wzrostu zagrożenia, prześledzenia prób poszerzenia współpracy z podmiotami prawa międzynarodowego rozumianymi jako państwa i organizacje międzynarodowe. Naświetlając kwestie utrzymania porządku wewnętrznego, niemożliwe było pominięcie zagadnienia potencjału militarnego państwa, wpływającego na proces planowania strategii bezpieczeństwa. Głównymi metodami badawczymi wykorzystanymi podczas tworzenia artykułu były: synteza poprzez kojarzenie przyczynowe, analogia, indukcja i dedukcja.

EN

This article aims to introduce the activities of selected Central Asian countries – having a direct border with Afghanistan, i.e. Turkmenistan, Tajikistan and Uzbekistan – to ensure security after the change of power in Kabul. Familiarisation with the subject matter made it possible to pose the following research questions: 1) Do the selected Central Asian states show predestination to pursue an independent policy towards the Afghan problem? 2) Has the Taliban’s seizure of control of the country been reflected in the strengthening of the position of China, the United States and Russia in the region? 3) ) Has the Taliban’s seizure of control of the country been reflected in the strengthening of the position of China, the United States and Russia in the region?? The collected materials in the form of official government communiqués and press releases provided the key to analyzing the selected actions of state bodies in the situation of increasing threat, tracing the attempts to expand cooperation with subjects of international law understood as states and international organizations. While highlighting the issues of maintaining internal order, it was impossible to omit the issue of the military potential of the state, influencing the security strategy planning process. The main research methods used while creating the article were: synthesis through causal association, analogy, induction and deduction.

8

Partnership and Cooperation Agreements and the European Union's energy security in the context of Central Asia

63%

Metera E.

Przegląd Europejski

|

2022

|

vol. 1

87-99

EN

This article presents a qualitative research with the aim of analysing and prognosing the future of relations between the European Union and hydrocarbon exporting countries in Central Asia, based on bilateral Partnership and Cooperation Agreements. The results of analysis, set within the broader geopolitical competition for influence in the region, distinguishes Turkmenistan's significant role as both potentially important state for the future of the EU's energy security, as well as the greatest challenge in building relations with the states of the region in a framework that requires a common axiological foundation.

9

Polish FDI in Central Asian Countries

63%

Gomółka K.

Polish Political Science Yearbook

|

2018

|

vol. 1 (47)

20-38

EN

Since gaining independence, Kazakhstan, Kyrgyzstan, Tajikistan, Turkmenistan and Uzbekistan gradually opened their markets to foreign investors. Before Poland’s accession to the European Union, the activities of Polish investors in Kazakhstan, Kyrgyzstan, Tajikistan, Turkmenistan and Uzbekistan were based on bilateral treaties concluded by Poland with those countries. Later, except Turkmenistan, they were governed by the partnership and cooperation agreements between the European Communities and their Member States. Despite the ample investment opportunities and favourable conditions for access to the market, the activity of Polish companies in these markets has not produced a significant effect. Poland invested with more considerable success on the markets in Kazakhstan and Kyrgyzstan. It made investment attempts in Tajikistan and Uzbekistan, leaving out Turkmenistan. The reason why Poland has a weak position in these markets is the distance between the partners and inability of Polish companies to effectively compete with large multinational companies which have been operating there for years. In the Kazakh market, good investment prospects are available for waste management, petrochemical, mining and road construction companies. In Kyrgyzstan, there are cooperation possibilities in the area of modern agricultural and processing technologies and establishment of fruit and vegetable processing enterprises. In Tajikistan, enterprises can invest in petroleum and natural gas extraction and exploitation, the fuel market, processing of precious metals and construction of conventional and hydroelectric power plants. In Turkmenistan, Polish companies can compete for road, railway and housing construction contracts, whereas in Uzbekistan they can invest in businesses covered by government tax reductions.

10

Partnership and Cooperation Agreements and the European Union's energy security in the context of Central Asia

62%

Metera E.

Przegląd Europejski

|

2022

|

issue 1(63)

87-99

EN

This article presents a qualitative research with the aim of analysing and prognosing the future of relations between the European Union and hydrocarbon exporting countries in Central Asia, based on bilateral Partnership and Cooperation Agreements. The results of analysis, set within the broader geopolitical competition for influence in the region, distinguishes Turkmenistan's significant role as both potentially important state for the future of the EU's energy security, as well as the greatest challenge in building relations with the states of the region in a framework that requires a common axiological foundation.

PL

Artykuł przedstawia wyniki badania jakościowego mającego na celu analizę i prognozowanie przyszłości relacji Unii Europejskiej z państwami-eksporterami węglowodorów w Azji Środkowej, oparte o porozumienia bilateralne – Umowy o Partnerstwie i Współpracy. Wyniki analizy rywalizacji geopolitycznej o wpływy w regionie wskazują na rolę Turkmenistanu jako państwa będącego potencjalnie istotnym dla przyszłości bezpieczeństwa energetycznego UE, a także na największe wyzwania w budowaniu relacji z państwami regionu w formule zakładającej wymóg wspólnego fundamentu aksjologicznego.

11

Instytucja «lidera narodu» w republikach Azji Środkowej. Analiza prawno-porównawcza

62%

Czachor R.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2019

|

vol. 10

245-257

EN

Political and legal transformation of post-Soviet republics in Central Asia aimed to introduce state-building and nation-building processes. There were serious changes in the system of state institutions. Newly introduced presidents gained a wide range of competencies and tended to dominate over other institutions, including the governments and parliaments. Strengthening the presidential power was followed by re-traditionalization, which means appreciation of national values, former power and mighty leadership. Extreme evidence of such tendencies was the introduction to the legal system of Kazakhstan, Tajikistan and Turkmenistan of the institution of ‘the leader of the nation’. Such institution ensures incumbents unlimited number of the terms of office and, if they resign from the office, control over the successor. The aim of the paper is to describe the circumstances of the introduction of the institution of ‘the leader of the nation’ in all abovementioned countries and current legal regulations. The author argues that such status stipulates special rights. In all three cases, incumbents are not limited by the term of office, are honored by a dignity (Elbasy, Leader the of Nation, Turkmenbashi, Arkadag) and are provided by legal and political immunity.

UR

Розглянуто специфічну юридичну інституцію «лідера нації», яка працює в Казахстані, Таджикистані та Туркменістані. Ця інституція не характерна іншим політичним устроям пострадянських країн. Її джерела пов’язані із процесом укріплення позиції президента з-поміж усіх інших державних органів. Підсилення в політичному устрої позиції президента супроводжувалося явищем ретрадиціоналізму, що означає: повернення до традиційних національних цінностей, колишньої величі та потуги, що ототожнюються зі сильними історичними лідерами. Отож, це явище проявилося найяскравіше у згаданих трьох республіках: Казахстані, Туркменістані і Таджикистані, де державним очільникам надано особливий юридичний титул і статус «лідер нації». Місце в системі устрою «лідера нації» прописано в законах і має на меті забезпечити кожному, зокрема президенту, передусім довічну можливість впливу на політику країни. Мета цієї статті – описати обставини появи і введення цього явища, проаналізувати юридичні рішення, які були прийняті в цих трьох згаданих державах в окресленому контексті. Застосовано історичний та юридично-порівняльний методи, а також детальне вивчення правових актів. Окрім того, описано прояви ретрадиціоналізму на ґрунті нормативних актів згаданих середньоазіатських країн, із представленням чинних законів у Казахстані, Таджикистан та Туркменістані. Зроблено висновки, що реформа політичного устрою в країнах Середньої Азії була спрямована на суттєве підсилення позиції президентів, особливим проявом чого стало впровадження інституції «лідера нації». Її суттю є нормативне регулювання діяльності не стільки президента як органу державної влади, як діяльності окремо взятих осіб, що займають посаду президента у згаданих країн. Статус «лідера нації» надає особливих уповноважень, що полягають головно в можливості довічно виконувати функції президента, а також забезпечує у юридичній та матеріальній сферах президента після ймовірного залишення посту. У всіх трьох проаналізованих прикладах, окрім отримання почесної посади, президенти цих країн не обмежуються кількістю каденцій, розпоряджаються державними преміями та відзнаками, на честь президента приурочують державні свята. Наприклад, у Казахстані і Таджикистані введено низку законодавчих прерогатив, передбачених після моменту залишення посту президента, зокрема також гарантована довічна юридична недоторканність. Такі положення відсутні у Туркменістані, де юридичний статус Туркменбаші не регулюється окремим законом. Проаналізовані юридичні положення щодо лідерів нації становлять специфіку політичного устрою згаданих країн. У зв’язку з традицією персоналізації влади в Середній Азії, варто очікувати, що і в майбутньому главам держав також надаватимуть особливі юридичні гарантії, хоча без присвоєння почесних титулів.

12

Zagrożenie fundamentalizmem islamskim w poradzieckiej Azji Centralnej

54%

Rozenek M.

Roczniki Nauk Społecznych

|

2015

|

vol. 7(43)

|

issue 1

87-99

EN

The article provides an analysis of Islamic fundamentalism in post-Soviet Central Asia as well as a contribution to the lively discussion among journalists and analysts on the threat to national security posed by the Islamic State in Iraq and Syria. The main claim of the article is that post-Soviet regimes create an Islamic extremism threat themselves. The deliberation is an attempt to answer the questions about the actual significance of Islamic fundamentalism in the region and the Islamic State impact on the national security of central-Asian republics. The paper is based on scientific literature, analytical centers studies and media reports. The analysis revealed that: the Islamic State has only a limited influence on security in post-Soviet Central Asia; authoritarian regimes use Islamic fundamentalism to pursue their own political interests; the activity of radical Islamic groups should be perceived in terms of a challenge rather than a threat to security in the region.

PL

Artykuł odnosi się do zjawiska fundamentalizmu islamskiego w poradzieckiej Azji Centralnej i stanowi komentarz do ożywionej wśród dziennikarzy oraz analityków dyskusji na temat zagrożenia bezpieczeństwa poszczególnych państw ze strony Państwa Islamskiego, powstałego na terenie Iraku i Syrii. W rozważaniach podejmuje się próbę odpowiedzi na pytania dotyczące faktycznego znaczenia fundamentalizmu islamskiego oraz wpływu Państwa Islamskiego na bezpieczeństwo w republikach centralno-azjatyckich. Autorka udowadnia, że reżimy na obszarze poradzieckim same kreują zagrożenia islamskim ekstremizmem. Tekst powstał w oparciu o literaturę naukową, raporty ośrodków analitycznych oraz doniesienia medialne. Analiza tych materiałów pozwala stwierdzić, że: wpływy Państwa Islamskiego w poradzieckiej Azji Centralnej są ograniczone; reżimy autorytarne wykorzystują fundamentalizm islamski do realizacji własnych interesów politycznych; działalność radykalnych grup islamskich powinna być definiowana jako wyzwanie, a nie zagrożenie dla bezpieczeństwa w regionie.

13

Особливості туркменської моделі розвитку в період 1991-2020 рр.

51%

Цапко О. М.

Проблеми всесвітньої історії

|

2021

|

issue 16

196-212

EN

The article comprehensively examines the main components of the Turkmen model of development. In particular, it is noted that today Turkmenistan, compared to other post-Soviet countries, has hardly been affected by modern processes of reforming public life and economic sphere on the basis of democracy, rule of law, building a civilized market and a full-fledged civil society. The author of the article gives a detailed description of modern informal clan structures in Turkmenistan, clarifies their nature and the degree of influence on the functioning of the state and legal system of the country. In particular, it is concluded that the decisive role in the formation of the peculiarities of the Turkmen model of development was played by clan - tribal groups, which have developed here historically. The dominant role among them in public authorities today is occupied by Akhal Tekins.The period of formation of the Turkmen model of development was conditionally divided into two stages. The first stage covers the chronological framework from 1991 to 2006; it is connected with the rule of the first president of the country S. Niyazov. Characteristic features of this period were that proclaimed in the Constitution of Turkmenistan, the construction of a democratic society was replaced by the transition to a “national classless society of a fundamentally new type” at the center of which is the president with unlimited power and cult of personality. The second stage concerns the beginning of 2007 and to the present day. It is connected with the rule of G. Berdymukhamedov. Despite some attempts to democratize the existing systems of government, the activities of the new leader, as well as his predecessor, is characterized by the secrecy and family-clan nature of the ruling elite.A significant place in the article is also given to the study of the peculiarities of economic development of the country, in particular in the field of investment activities. In addition, the main factors influencing the evolution of modern Turkmen foreign policy from a policy of neutrality to isolationism are identified. The author of the article also notes the existence in the modern political system of Turkmenistan of a kind of institutional-legal vacuum, which ultimately leads to the formation of a cult of personality in the country. All this has become a significant obstacle to the process of forming a modern institutional structure in the country.

UK

У статті комплексно досліджуються основні складові туркменської моделі розвитку. Зокрема зазначається, що на сьогоднішній день Туркменістан, в порівнянні з іншими країнами пострадянського простору, майже не зачепили сучасні процеси реформування суспільного життя і економічної сфери на засадах демократії, верховенства права, побудови цивілізованого ринку та повноцінного громадянського суспільства. Автором статті дається розгорнута характеристика сучасним неформальним клановим структурам Туркменістану, з’ясовується їхня природа та ступінь впливу на функціонування державно-правової системи країни. Зокрема, робиться висновок, що визначальну роль в процесі формування особливостей туркменської моделі розвитку відіграли кланово-племінні угрупування, які тут склалися історично. Домінуючу роль серед них в органах державної влади нині сьогодні займають ахальські текінці. Період формування туркменської моделі розвитку умовно було поділено на два етапи. Перший етап охоплює хронологічні рамки з 1991 по 2006 рр., він пов’язаний з правлінням першого президента країни С. Ніязова. Характерними ознаками цього періоду стало те, що проголошена в Конституції Туркменістану, побудова демократичного суспільства була підмінена переходом до «національного безкласового суспільства принципово нового типу» у центрі якого знаходиться президент країни з наділеними необмеженими владними повноваженнями та культом особи. Другий етап стосується початку 2007 р. і до нині. Він пов’язаний з правлінням Г. Бердимухамедова. Незважаючи на певні спроби демократизувати існуючу систему державного правління, діяльність нового керманича, так само як і його попередника, характеризується закритістю і сімейно-клановим характером правлячої верхівки. Значне місце в статті, також приділене дослідженню особливостей економічного розвитку країни, зокрема в сфері інвестиційної діяльності. Крім того, визначаються основні чинники, які впливають на процес еволюції сучасної туркменської зовнішньої політики від політики нейтралітету до ізоляціонізму. Автор статті також зазначає існування в сучасній політичній системі Туркменістану своєрідного інституційно-правового вакууму, який зрештою і призводить до формування в країні культу особи президента. Все це стало суттєвою перепоною процесу формування в країні модерної інституційної структури.

14

Research on Systemic Transformation in the Countries of Central Asia

51%

Bodio T., Wierzbicki A.

Polish Political Science Yearbook

|

2020

|

issue 3 (49)

111-133

EN

The article presents the goals, tasks, organization and major stages of implementation of the international programme of research on transformation in the countries Central Asia. The research has been conducted since 1997 by a team of political scientists from the University of Warsaw in cooperation with representatives of other Polish and foreign universities.

Refine search results

Turkmenistan 2012: Rytualne wybory prezydenckie i realna rywalizacja o gaz

The institution of the nationwide referendum in Turkmenistan

Methodological Framework of Contemporary Propaganda in the Case of Post-Soviet Countries of the Caspian Sea Region

The Place of Central Asia in Poland's Foreign Policy

INSTYTUCJA OMBUDSMANA W TURKMENISTANIE

Aspekt kolonialny opowiadania Kara-Bugaz (1932) Konstantina Paustowskiego

The Potential of Selected Central Asian States to Provide Security in Crises

Partnership and Cooperation Agreements and the European Union's energy security in the context of Central Asia

Polish FDI in Central Asian Countries

Partnership and Cooperation Agreements and the European Union's energy security in the context of Central Asia

Instytucja «lidera narodu» w republikach Azji Środkowej. Analiza prawno-porównawcza

Zagrożenie fundamentalizmem islamskim w poradzieckiej Azji Centralnej

Особливості туркменської моделі розвитку в період 1991-2020 рр.

Research on Systemic Transformation in the Countries of Central Asia