Search results

1

Administracyjnoprawna kontrola postanowień wzorców umów konsumenckich

100%

Dobaczewska A.

Studia Prawno-Ekonomiczne

|

2016

|

vol. C

11-21

PL

Celem niniejszego opracowania jest wskazanie na zalety i wady, a następnie dokonanie globalnej oceny nowo obowiązującego rozwiązania prawnego, polegającego na powierzeniu Prezesowi UOKiK kompetencji do badania zgodności postanowień wzorców umów zawieranych przez przedsiębiorców z konsumentami pod względem ich zgodności z dobrymi obyczajami, naruszania interesów konsumenta, a tym samym dokonania oceny skuteczności takich klauzul. Ogólna ocena przyjętych rozwiązań, mimo pewnych niedoskonałości, jest pozytywna. Uprzednia wieloletnia praktyka jednoznacznie wykazała ułomność dotychczasowych postępowań sądowych. Te, jako przewlekłe, o niskiej skuteczności dobrowolnego respektowania, nie chroniły wystarczająco ani interesów indywidualnych ani tym bardziej interesu publicznego upatrywanego w uczciwej konkurencji i ochronie interesów i praw konsumentów.

EN

Due to the directive 93/13/EC all member states should construct an effective system to protect consumers from unfair contractual terms. As the so far juridical system in Poland has occurred ineffective, the latest legal modification of the Polish system have introduced an administrative way of controlling the conditions. It heads towards better consumer protection. The new legal solution has all needed instruments to become such an effective support, however it is not without any fault.

2

Umowne uznanie długu

84%

Wielgus K.

Kwartalnik Prawa Prywatnego

|

2020

|

vol. 29

|

issue 2

199-284

EN

The contractual acknowledgment of a debt is widely recognised and applied in continental legal systems. However, there are great differences between them as regards the effects brought about by the above-mentioned legal act. One can distinguish three different legal models of the contractual acknowledgment of a debt. The distinction is made based on the effects such acknowledgment can bring about in certain legal system. First, the acknowledgment of a debt, as a stipulation in the Roman law, can create a new obligation, which is or is not independent from a prior obligation that is the subject of this acknowledgment (constitutive and abstractive or causal effect). Furthermore, there is also the type of the acknowledgment of a debt that does not create ‘new and (in)dependent legal obligation’, but that serves to settle a conflict. Both these subtypes can be classified as a substantive law model (I). This model has been applied in §§ 780 and 781 BGB (The German Civil Code). On the other hand, there is the acknowledgment of a debt that mainly impacts the civil proceedings – it specifically reverses the burden of proof or waives a party's pleas. This can be classified as a process law model (II). This model has been applied in the former Article 1132 CN (The Code Napoleon). The third and last model is based on both above-mentioned models and constitutes their combination (a substantive-procedural law model). It has been applied in Article 17 OR (The Swiss Obligation Code). The aim of this paper is to analyse which of the above-mentioned models of the contractual acknowledgment of a debt has been applied in the Polish Civil Code. In particular, it discusses whether the parties to such contract are able to create a new obligation (constitutive effect) and whether it is an abstractive or a causal one. The paper also contains the analysis of the declaratory and causal acknowledgment of a debt which is referred to in the German legal system as the Feststellungvertrag. It determines whether such subtype of a contractual acknowledgment is acceptable under the Polish Civil Code. Moreover, the paper also raises legal issues concerning the form and classification of the contractual acknowledgment of a debt and its impact on limitation.

3

ДИСПОЗИТИВНІСТЬ НОРМ ЯК ОСНОВА ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН

67%

Puzanova G.

Krakowskie Studia Małopolskie

|

2021

|

vol. 4(32)

25-40

UK

В статті розглядається диспозитивність норм господарського процесуаль- ного права як підстави застосування договірного регулювання господар- ських процесуальних відносин. Розгляд даної проблематики викликаний необхідністю підвищення ефективності правового регулювання процесу- альних відносин на договірній основі. Зокрема, розглядається особливість диспозитивності норм в процесуальному праві, яка полягає в тому, що структура такої норми є неповною, а диспозитивність пов’язується із на- явністю одностороннього чи двостороннього правонаділяючого припису, який відрізняється від загального правила встановленого законодавцем. Встановлено, що диспозитивність в господарському процесі є обмеже- ною порівняно із диспозитивністю в матеріальному праві, оскільки діє не як загальновстановлений принцип, а як правило поведінки, що може допу- скатись в чітко встановлених межах. Обмеження диспозитивності в госпо- дарському судочинстві відбувається за двома параметрами: за учасниками відносин та предметом спору. Диспозитивні норми в процесуальному праві, хоч і в обмежених обся- гах, дозволяють сторонам господарського процесу на свій розсуд здійсню- вати свої суб’єктивні права визначаючи напрямок судового розгляду. Таким чином, сторони самостійно визначаються чи захищати свої права та інте- реси із застосування договірних начал заснованих на диспозитивності про- цесуальних норм, чи підпорядкуватись положенням імперативних норм процесуального законодавства. Водночас, реалізовуючи обраний варіант поведінки і сторони, і суд мають дотримуватись порядку встановленого процесуальним законодавством, який чітко прописаний в положеннях ім- перативних норм і є обов’язковим до виконання.

EN

The article considers the dispositiveness of the norm of economic procedural law as a basis for the application of contractual regulation of economic procedural relations. Consideration of this issue is caused by the need to increase the effectiveness of legal regulation of procedural relations on a contractual basis. In particular, the peculiarity of dispositiveness of norms in procedural law is considered, which shows that the structure of such a norm is incomplete, and dispositiveness is associated with the presence of a unilateral or bilateral legal order, which differs from the general rule established by the legislator. It is established that dispositiveness in the economic process is limited in comparison with dispositiveness in substantive law, as it acts not as a generally established principle, but as a rule of conduct, which can be allowed within clearly defined limits. Restriction of dispositiveness in commercial proceedings is based on two parameters: the parties to the relationship and the subject matter of the dispute. Dispositive rules in procedural law, albeit to a limited extent, allow the parties to a commercial proceeding to exercise their subjective rights at their own discretion by determining the direction of the trial. Thus, the parties independently determine whether to protect their rights and interests in the application of contractual principles based on the dispositiveness of procedural rules, or to comply with the provisions of the mandatory rules of procedural law. At the same time, in implementing the chosen course of action, both the parties and the court must follow the procedure established by procedural law, which is clearly spelled out in the provisions of mandatory rules and is binding.

Refine search results

1 Krakowskie Studia Małopolskie

1 Kwartalnik Prawa Prywatnego

1 Studia Prawno-Ekonomiczne

1 Dobaczewska A.

1 Puzanova G.

1 Wielgus K.

1 2021

1 2020

1 2016

Administracyjnoprawna kontrola postanowień wzorców umów konsumenckich

Umowne uznanie długu

ДИСПОЗИТИВНІСТЬ НОРМ ЯК ОСНОВА ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН