Results found: 2

Search results

Sort By:

Limit search:

Особливості парадипломатії Львівської області у глобальній політиці

100%

Тишкун Ю.

Copernicus Political and Legal Studies

2025

vol. 4

issue 1

41-50

Paradiplomacy has been one of the leading trends in global politics over the past 50 years. Ukraine is no exception, as after the restoration of its sovereign statehood in 1991, it allowed its territorial communities to engage in some transnational activity, especially in the framework of the country’s European integration. However, the attempts of Ukraine’s regions to become subjects of global politics have not been studied sufficiently, unlike their European (cross-border) activities, both because of the researchers’ emphasis on the latter and because of the theoretical and practical difficulties of studying the paradiplomacy of the regions of unitary states in general. Against this background, the study of the global activity of the authorities of the Lviv region, a region of a unitary state, especially under martial law, which is characterized by the concentration of power in the hands of the center of the state, and on the ground – in state bodies as opposed to self-governing ones, is an important case that shows the practical ability of regions of unitary states to act in global politics. Moreover, Lviv region, with its border location, is active in cross-border relations with regions and communities of EU member states. Therefore, it should demonstrate similar activity in relations with subnational actors from other continents and parts of the world. However, an analysis of the website of the self-governing regional authority (Lviv Oblast Council and its specialized units) involved in international (transnational) activities shows that in its international activities, the relations of the Lviv Oblast of Ukraine with European countries and regions are dominated by similar attempts to act in the global arena. This global activity of the regional council, as a regional government body, is focused on several economically and politically important countries (the United States, India, Indonesia, Korea, Japan) and one intergovernmental organization – the United Nations. This is paradoxical against the background of more balanced transnational (bilateral, continental, global) activity of the authorities of the regional center, Lviv. This fact, on the one hand, can be explained by the difference in the status of a region and a city in a unitary state, which traditionally grants the right of subjectivity in transnational relations, and even in global politics, to individual local communities, but not to their associations – regions, for reasons of national security, in particular territorial integrity. On the other hand, it can be explained by the fact that the region’s global activity is driven by image and humanitarian considerations rather than economic ones, and therefore cannot be fruitful and lasting without an economic basis. This is in contrast to the cooperation of Lviv region with the EU and its member states and regions, which has a substantial economic content.

Парадипломатія – один із провідних трендів розвитку глобальної політики за останні 50 років. Не виняток – Україна, яка після відновлення суверенної державності 1991 р. дозволила своїм територіальним громадам певну транснаціональну активність, особливо – в рамках євроінтеграції країни. Втім, намагання регіонів України стати суб’єктами глобальної політики досліджені недостатньо, на відміну від їх європейської (транскордонної) діяльності, як через акцент дослідників на останньому напрямі, так і через теоретичні та практичні складнощі дослідження парадипломатії регіонів унітарних держав загалом. На цьому тлі дослідження глобальної активності органів влади Львівської області – регіону унітарної держави, тим більше, в умовах воєнного стану, який відзначається концентрацією влади в руках центру держави, а на місцях – в державних органів на противагу до самоврядних є важливим кейсом, який показує практичну спроможність регіонів унітарних держав діяти в глобальній політиці. Тим більше, що Львівська область з її прикордонним розташуванням активна у транскордонних стосунках із регіонами та громадами держав-членів ЄС. І тому мала би демонструвати аналогічну активність у стосунках із субнаціональними акторами інших континентів і частин світу. Втім, аналіз даних сайту самоврядного органу регіональної влади (Львівської обласної ради – ЛОР і її профільних підрозділів), залученого до міжнародної (транснаціональної) активності, засвідчує що в його міжнародній діяльності стосунки Львівської області України з державами і регіонами Європи переважають аналогічні намагання на діяти на глобальній арені. Ця глобальна активність обласної ради, як органу влади регіону, зорієнтована на декілька економічно і політично важливих держав планети (США, Індія, Індонезія, Корея, Японія) і на одну міжурядову організацію – ООН. Це парадоксально на фоні більш збалансованої транснаціональної (двосторонньої, континентальної, глобальної) активності влади обласного центру – Львова. Цей факт, з одного боку, пояснюється відмінністю статусу регіону і міста в унітарній державі, яка традиційно дає право суб’єктності у транснаціональних відносинах, і навіть, у глобальній політиці, окремим місцевим громадам, але не їх об’єднанням – регіонам, з мотивів національної безпеки, зокрема територіальної цілісності. З іншого боку, він може пояснюватись тим, що активність області у глобальному масштабі зумовлюється швидше іміджевими та гуманітарними міркуваннями, а не економічними, і тому без економічної основи не може бути плідною і тривалою. На відміну від співпраці Львівської області з ЄС та його державами-членами та регіонами, які має істотне економічне наповнення.

Наслідки повномасштабної російсько-української війни для позиціонування Тримор’я в глобальній політиці

63%

Тишкун Ю., Лопата М. я.

Copernicus Political and Legal Studies

2023

issue 5

18-29

У статті проаналізовано термін «Тримор’я» – продукт адаптації філософсько-географічної категорії «Міжмор’я» до опису Центрально-Східної і Південно-Східної Європи. Обґрунтовано тезу про те, що застосування категорії «Міжмор’я» до регіону ЦСЄ-ПСЄ зумовлено не лише «ментальною географією» польської політичної думки і практичними потребами польської геополітики ХХ-ХХІ ст., але й об’єктивно наявними спільними характеристиками регіону (його буферним статусом між геополітичними потугами Німеччини та Росії; нижчим рівнем добробуту цього регіону порівняно із Західною Європою; його переважно слов’янським характером, який неодноразово підштовхував реалізацію в ЦСЄ-ПСЄ панславістських проєктів; тенденціями в соціальному, зокрема культурному, економічному і політичному житті регіону, помітні принаймні з кінця 1980-х років). Констатовано, що проєкт «Тримор’я» А. Дуди – сучасна реінкарнація ідеї прометеїстів – «Міжмор’я», створеної між двома світовими війнами на основі ягеллонської ідеї Раннього Нового часу. Цей проєкт виник як фронда правоконсервативних, бідніших членів ЄС щодо його ліволіберальних, багатих учасників за зовнішньої підтримки євроскептичного, правопопулістського уряду Д. Трампа в США. Втім, еволюція «Тримор’я» врешті-решт привела його до інституалізації як одного з ядер інтеграції в сучасному Європейському Союзі різних швидкостей, з акцентом на розвитку транскордонних комунікаційних, інфраструктурних проєктів в регіоні за співпраці ЄС та США. Підкреслено, що після початку російсько-української війни загроза її поширення на територію «Тримор’я», яку ЄС подолати не може, змушує членів ініціативи звертатись по пряму військову підтримку до США в обмін на надання Вашингтону підтримки в його протистоянні Пекіну – союзникові Москви, активізуючи роль регіону як одного з форпостів протистояння китайському впливу на планеті. Окрім того, російсько-українська війна мимоволі привела до досягнення однієї з цілей проєкту «Тримор’я» – розвитку логістичної інфраструктури його учасників через необхідність обслуговувати масштабні сухопутні й авіаційні переміщення військ та функціонування «зернових» і гуманітарних коридорів з Євросоюзу до України. Також повномасштабна російсько-українська війна викликала реанімацію і розвиток ВПК країн «Тримор’я», його інтеграцію всередині регіону і решти ЄС, а також з Україною, США і Південною Кореєю, що дає шанс на високотехнологічне економічне зростання учасників проєкту.

The article discusses the term “Three Seas Initiative” – a product of the adaptation of the philosophical and geographical category “Intermarium” to the description of Central-Eastern and South-Eastern Europe. The thesis is substantiated that the application of the category “Intermarium” to Central-Eastern and South-Eastern Europe is due not only to the “mental geography” of Polish political thought and the practical needs of Polish geopolitics of the 20th and 21st centuries but also to the objectively existing general characteristics of the region (its buffer status between geopolitical powers of Germany and Russia, the lower level of prosperity of this region compared to Western Europe, its predominantly Slavic character, which repeatedly pushes the implementation of pan-Slavist projects in the Central-Eastern and South-Eastern Europe, the trends in social, in particular, cultural, economic and political, which are observed at least since the late 1980s). It is argued that the project “Three Seas Initiative” by A. Duda is a modern reincarnation of the idea of the Prometheists – “Intermarium”, created between the two world wars on the basis of the Jagiellonian idea of the Early Modern Age. This project arose as an opposition of rightwing conservative, poorer EU members to its left-liberal, rich participants with external support from the Eurosceptic, right-wing populist government of D. Trump in the USA. However, the evolution of the Three Seas Initiative finally led it to institutionalization as one of the cores of integration in the modern European Union at different speeds, with an emphasis on the development of cross-border communication and infrastructure projects in the region with the cooperation of the EU and the USA. It is emphasized that after the start of the Russian- Ukrainian war, the threat of its spread to the territory of the “Three Seas Initiative”, which the EU cannot overcome, forces the members of the initiative to seek direct military support from the United States in exchange for Washington’s support in its opposition to Beijing, an ally of Moscow. “Three Seas Initiative” could be perceived as an activation of the role of the region as one of the outposts of opposition to Chinese influence on the planet. In addition, the Russian- Ukrainian war involuntarily led to the achievement of one of the goals of the Three Seas Initiative - the development of the logistics infrastructure of its participants, due to the need to serve large-scale land and air movements of troops and the functioning of “grain” and humanitarian corridors from the European Union to Ukraine. Also, a full-scale Russian-Ukrainian war caused the resuscitation and development of the military-industrial complex of the Three Seas Initiative countries, its integration within the region and the rest of the EU, as well as with Ukraine, the USA, and South Korea, which gives a chance for high-tech economic growth of the participants of the project.

Refine search results

2 Copernicus Political and Legal Studies

2 Тишкун Ю.

1 Лопата М. я.

1 2025

1 2023

Search results

Особливості парадипломатії Львівської області у глобальній політиці

Наслідки повномасштабної російсько-української війни для позиціонування Тримор’я в глобальній політиці