Search results

1

Kształtowanie polskości na łamach „Dziennika Kijowskiego” w latach 1914-1916

100%

Betlii O.

Sprawy Narodowościowe

|

2017

|

issue 49

EN

The Shaping of Polish Identity in the “Dziennik Kijowski” in 1914-1916The First World War was a real catalyst for the shaping of national identities in Eastern Europe. Like all wars, it aroused discussions about the future of peoples caught up in the conflict, especially those who did not possess their own statehood. The Polish nation was among them. How did its political elite respond to the beginning of the Great War in Europe, what was discussed and what topics raised by the Polish newspapers, how Poland’s future and Polish identity was seen and determined at that time? In this article I try to answer these questions by analyzing political, social and literary materials in the Polish daily Dziennik Kijowski published in Kyiv in 1906-1920. Based on archival sources, publications of the Dziennik, analysis of the censuses, and historiography, this publication depicts the “Polish Kyiv”, reflects on various opinions about the newspaper’s editorial policies during the war, and defines the main topics that were elaborated by the Dziennik in 1914-1916 regarding Polish identity issues. During this period the newspaper, as well as the majority of members of the Polish community in Kyiv, was loyal to the Russian authorities. At the same time, the Dziennik Kijowski constantly reminded its readers what the Polish identity meant not only by the mere fact that the newspaper was published in the Pollish language, but also by the Polish matters as the contents of its columns. Kształtowanie polskości na łamach „Dziennika Kijowskiego” w latach 1914-1916Pierwsza wojna światowa stała się prawdziwym katalizatorem kształtowania tożsamości narodowych w Europie Wschodniej. Jak każda inna wojna wywoływała ona dyskusje o przyszłości narodów wciągniętych w konflikt, zwłaszcza tych, które nie posiadały swojej państwowości. Do takich narodów wówczas należał również naród polski. W jaki sposób polskie elity polityczne zareagowały na początek Wielkiej Wojny w Europie, o czym dyskutowano i jakie tematy poruszano na łamach prasy polskiej, jak widziano przyszłość Polski i określano polskość w tym okresie? W artykule spróbowałam udzielić odpowiedzi na te pytania, analizując materiały „Dziennika Kijowskiego”, codziennego polskiego pisma politycznego, społecznego i literackiego, wychodzącego w Kijowie w latach 1906-1920. Na podstawie źródeł archiwalnych, publikacji z „Dziennika”, analizy spisów ludności, historiografii nakreśliłam wizerunek „polskiego Kijowa” i ukazałam różnorakie opinie o orientacji wydawnictwa w czasie wojny, jak również główne tematy poruszane na łamach „Dziennika” dotyczące problematyki kształtowania tożsamości polskiej w latach 1914-1916. W badanym okresie „Dziennik Kijowski”, podobnie jak większość przedstawicieli społeczności polskiej w Kijowie, był lojalny wobec władz rosyjskich. Niemniej, nie tylko poprzez język wydania, ale też przez zawartość odpowiednich rubryk ciągłe przypominał czytelnikom o tym, czym jest polskość.

2

Рейтинг книжкових ярмарків України: результати другої хвилі соціологічного дослідження, проведеного у м. Києві

75%

Mykytyn T., Katedra Księgoznawstwa i Działalności Komercyjnej Ukraińska Akademia Drukarstwa (Lwów), tetiana.m@gmail.com

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Librorum

|

2015

|

vol. 20

EN

In order to investigate the book fairs participants’ attitude to such events and to use their potential with the professional purpose the second wave of sociological investigation was carried out in Kyiv. According to the survey of 44 respondents in 8 major cities in Ukraine, which carry on publishing, book business and printing activity, we defined a set of participants interests and needs, evaluation criteria and level of satisfaction. In particular, the subject of the investigation were: frequency, regularity and geography of participants, the main criteria for choice and evaluation of book fair, exhibitors’ purpose and main tasks, sources from which the participants got information about the fairs and preparation time for participation. On the base of evaluation the communicative, marketing, organizational components and exhibitors success has been formed an original rating of book fairs and exhibitions in Ukraine. Numerous practical advices to the participants and organizers of book fairs have been given for providing further competition and in order to create a successful book market.

PL

W celu zbadania stosunku uczestników targów książki do tych wydarzeń oraz wykorzystania ich potencjału w branży, przeprowadzono w Kijowie drugi etap badania socjologicznego. Na podstawie wyników ankiety zrealizowanej w grupie 44 respondentów z 8 wielkich miast Ukrainy, w których działa branża wydawnicza, handel książką i poligrafia, zdefiniowano wspólne zainteresowania i potrzeby uczestników, kryteria oceny i poziom ich satysfakcji. Przedmiotem badania były m. in.: perio-dyczność, systematyczność i geografia udziału, podstawowe kryteria oce-ny i wyboru targów, cel i podstawowe zadania wystawców, źródła uzyska-nia informacji o targach oraz czas przygotowania do udziału w targach. Na podstawie oceny części komunikacyjnej, marketingowej i organiza-cyjnej oraz efektywności działalności wystawców ułożono swoisty ranking targów książki na Ukrainie. Uczestnicy i organizatorzy targów uzyskali praktyczne rekomendacje w dalszej działalności na rynku i rozwijania rynku książki, takie jak: zmiana nacisku i kryteriów wyboru targów, zwiększenie poziomu zawodowego uczestników i organizatorów, bardziej efektywne wykorzystanie baz danych i zawartości strony internetowej targów książki.

3

Діяльність консульських установ соціалістичних країн у Києві (кінець 1940-х – 1980-ті рр.)

75%

Matiash I.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

issue 30

85-112

EN

The purpose of the study is to clarify the main activities of foreign consulates in Kyiv in the period after World War II to the restoration of state independence of Ukraine in 1991 and to determine the features of their interaction with public authorities and NGOs of the Ukrainian SSR. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism, systematization. General scientific and special scientific methods are used, in particular archival heuristics, potestar imagology, prosopography. The scientific novelty of the research results consists in the reconstruction of activities of foreign consulates in Kyiv during the researched period, the creation of a collective portrait of foreign representatives in Kyiv, the clarification of the personalities of consuls general and features of their interaction with the state government and public organizations of the Ukrainian SSR based on the archival information found in published and unpublished sources by the author. Conclusions: The right of the Ukrainian SSR to foreign policy was restored on February 1, 1944, but the Soviet leadership did not intend to give the republic real powers. This decision was due to the desire of the USSR to get the opportunity for the largest possible representation in the emerging UN. The center of the formation of organizational and legal bases of the interaction of the Ukrainian foreign policy department was the Soviet People's Commissariat (later - the Ministry of Foreign Affairs), the Central Committee of the CPU exercised control over the implementation of the center's decisions. In the cities of destination, foreign missions were under the triple supervision of the foreign ministry, party bodies and the soviet KGB structures, which led to their balancing between official cooperation and veiled ideological confrontation. Given the subordinate status of the Ukrainian Soviet Socialist Republic, there were established not diplomatic missions (embassies), but consular offices (consulates general and consulates) in its administrative center Kyiv. Foreign consuls were mostly career diplomats with work or study experience in the USSR or party workers.

UK

Мета дослідження полягає в з’ясуванні основних напрямів діяльності іноземних консульських установ у Києві в період після Другої світової війни до відновлення державної незалежності України 1991 року та визначенні особливостей їхньої взаємодії з органами державної влади і громадськими організаціями УРСР. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності. Використано загальнонаукові та спеціальнонаукові методи, зокрема архівної евристики, потестарної імагології, просопографії. Наукова новизна результатів дослідження полягає в реконструкції на підставі виявленої автором у опублікованих і неопублікованих джерелах архівної інформації діяльності іноземних консульських установ у Києві в досліджуваний період, створенні колективного портрета іноземних представників у Києві, з’ясуванні персоналій генконсулів та особливостей їхньої взаємодії з органами державної влади і громадськими організаціями УРСР. Висновки: Право Української РСР на зовнішньополітичну діяльність було відновлено 1 лютого 1944 р., однак радянське керівництво не мало намірів давати республіці реальні повноваження. Таке рішення зумовлювалося прагненням СРСР отримати можливість максимально численного представництва у створюваній ООН. Центром формування організаційних і правових засад взаємодії українського зовнішньополітичного відомства був апарат радянського наркомату (згодом – міністерства) зовнішніх справ, контроль за виконанням рішень центру здійснював Центральний Комітет КПУ. У містах призначення іноземні представництва перебували під потрійним наглядом зовнішньополітичного відомства, партійних органів та радянських спецслужб, що зумовлювало їх балансування між офіційною співпрацею та завуальованим ідеологічним протистоянням. З огляду на підпорядкований статус УРСР у її політико-адміністративному центрі Києві створювалися не дипломатичні представництва (посольства), а консульські установи (генеральні консульства і консульства). Іноземні консули були переважно кар’єрними дипломатами з досвідом роботи або навчання в СРСР або партійними працівниками.

4

Видавнича діяльність Культур-Ліги в Києві у 1918–1931 рр.: періоди та жанри

63%

Umanska A.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

issue 30

405-427

EN

The article covers the introduction of Yiddish publishing activities, initiated by the Jewish civic and cultural-educational organization “Kultur-Lige” in the period from 1918 to 1931. The research analyzes the historical context and preconditions of the organization beginning in the 19th century. Among the main preconditions, the author highlights the rapid modernization of Eastern European Jewry, the proclamation of Yiddish as one of the many national languages at the inter-party conference on Yiddish in Chernivtsi in 1908, and the revolutionary events of the first half of the twentieth century. In addition, the article encloses the concept of secular Jewish culture proposed by members of the Kultur-Lige and ways of its implementation through printed Yiddish-language products, the main "marketplaces" of Yiddish textbooks, teaching materials, fiction, periodicals. The article analyzes the printed products of the Kultur-Lige, after preliminary structuring and systematization of publications by category: the sources were divided into a layer of textbooks, teaching and learning materials, children's books, and fiction. The authors of the educational books, textbooks, and books for children were usually young Jewish writers and members of the Literature section of Kultur-Lige. The main consumer of such Yiddish books were the educational institutions established by the Kultur-Lige. Specifically, the Jewish public Yiddish schools, public libraries, and reading rooms, as well as Jewish Public University. Educational institutions organized by Kultur-Lige provided education for all categories of the Jewish community. The article also includes some information about the book design of Kultur-Lige artists. Among the illustrators was Mark Chagall, Sara Shor, Eliezer Lissitzky, Joseph Chaikov, Mark Epstein, etc. This organization provided unique opportunities to implement their artistic idea in the area of book illustrations. Besides that, the article includes information about the print run of some books and the financial sources of the publishing section.

UK

У статті висвітлено тему впровадження їдишської видавничої діяльності, що здійснювалася за ініціативи культурно-просвітницької організації «Культур-Ліга» у період з 1918 до 1931 рр. Проаналізовано історичний контекст та передумови постання організації, що беруть свій початок у ХІХ столітті. Серед основних передумав авторка виділяє стрімку модернізацію східноєвропейського єврейства, проголошення мови їдиш однією з багатьох національних мов на міжпартійній конференції з мови їдиш у Чернівцях 1908 року та революційні події першої половини ХХ ст. Крім того, розкрито концепцію світської єврейської культури, запропоновану членами Культур-Ліги, та шляхи її втілення через друковану їдишемовну продукцію, наведено основні «ринки збуту» їдишських підручників, методичних матеріалів, художньої літератури, періодики. У межах статті проаналізовано друковану продукцію Культур-Ліги, після попередньої структуризації та систематизації видань за категоріями: джерела було розподілено на пласт підручників, методичних і навчальних матеріалів, на дитяче книговидання та художню літературу.

5

Перейменування вулиць Києва: тоталітарна спадщина і сучасність

63%

Терес Н.

Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia

|

2013

|

vol. 1: Między pamięcią a zapomnieniem. Trauma postkomunistyczna

79-93

EN

The article is devoted to the issue of renaming the streets in Ukraine which were named after famous politicians and military men of Soviet epoch, the authors consider contradiction between historically established toponymy and objectives of the Soviet toponymic policy. The process of reintroducing historical names and renaming the main streets of the Soviet period is an important element of the modern process of national and governmental development, revival of national consciousness and national memory.

6

Holokaust: rewitalizacja ukraińskiej pamięci? W osiemdziesiątą rocznicę wydarzeń w Babim Jarze

63%

Matusiak A.

Iudaica Russica

|

2021

|

issue 2(7)

5-44

RU

Предлагаемый текст представляет собой исследование украинского мемориального дискурса о Холокосте, проведенном в Бабьем Яру в сентябре 1941 года. Основное внимание в статье уделяется периоду после Революции Достоинства, которая стала переломным моментом в украинско-еврейских отношениях. Особого внимания заслуживают два конкурирующих мемориальных проекта: Мемориальный музей жертв Бабьего Яра и Мемориальный центр Холокоста «Бабий Яр» (BYHMC).

EN

Presented text is a research reconnaissance on the Ukrainian memorial discourse on the Holocaust carried out in Babi Yar in September 1941. Author of the article focuses primarily on the period after the Revolution of Dignity, which became a turning point in Ukrainian-Jewish relations. The subject of special attention are two competitive commemorative projects that are being implemented by Memorial Museum of the Victims of Babi Yar and Memorial Holocaust Center “Babi Yar” (BYHMC).

7

Кілька епізодів урбаністичного розвитку Києва у X–XI ст. за археологічними джерелами

63%

Тараненко С.

Historia Slavorum Occidentis

|

2019

|

issue 2 (21)

42-74

EN

The author highlights the role of archaeology in researches of development of Kyiv in X–XI centuries, from the times of town’s founding to the times of its territorial growth, paying special attention to the peculiarities of topography and hydrology. The author proposes to use the term and the concept ‘megalopolis’ in studying the development of Kyiv.

8

Governance responses to the economic crisis. The case of Kyiv

51%

Mrinska O.

Studia Regionalne i Lokalne

|

2015

|

issue 2(60)

97-113

EN

This paper analyses the shifts in the system of governance of Kyiv in 2008–2014 as a crucial element of the resilience capacity of the region. The consequences of the economic crisis and the ongoing security crisis demand new approaches and solutions from the city’s leadership and community. For years Kyiv suffered from poor municipal leadership and unprecedented control by the central government, which undermined the resilience of its socio-economic system in the aftermath of the global economic crisis. However, new forms of community initiatives that bring together private and non-governmental actors are becoming widespread, and are becoming critical knowledge networks that are essential for successful long-term development. Changing institutional frameworks, and the firm commitment to decentralisation proclaimed by the country’s current leadership, open new avenues for harnessing the city’s potential. The challenge is in finding ways for constructive collaboration between formal and informal leaders of the city while building a new base for sustainable and competitive economic growth.

PL

Artykuł analizuje zmiany w systemie zarządzania Kijowem w latach 2008–2014. Konsekwencje kryzysu gospodarczego i bieżący kryzys we wschodniej Ukrainie wymagają nowego podejścia i nowych rozwiązań w dziedzinie przywództwa i zarządzania lokalną społecznością. Przez wiele lat słabość lokalnych władz w Kijowie w połączeniu z niezwykle silną kontrolą rządu centralnego uniemożliwiała wykształcenie przez gospodarkę miasta odporności na negatywne zjawiska związane z globalnym kryzysem gospodarczym. Nie przeszkodziło to jednak w upowszechnieniu się nowych form inicjatyw społecznych, które łączą podmioty prywatne i pozarządowe. Obrany przez władze krajowe na Ukrainie kierunek rozwoju zakładający decentralizację państwa tworzy nowe możliwości wykorzystania społecznego potencjału miasta. Wyzwaniem jest znalezienie sposobu na konstruktywną współpracę między formalnymi i nieformalnymi liderami, która powinna stworzyć podstawę trwałego i konkurencyjnego wzrostu gospodarczego.

9

Dziewiętnastowieczny Kijów oczami polskich mieszkańców i podróżników: kwestie poetyki miasta w literaturze pamiętnikarskiej

51%

Bracka M.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2020

|

vol. 6

|

issue 15

19-29

UK

У статті проаналізовано літературні уявлення про міський простір Києва в XIX столітті, створені маргіналізованими письменниками польсько-українського пограниччя, зокрема Олександром Грозою, Антонієм Марцінковським і Міхалом Чайковським. Підкреслено антиномічний характер міського простору, окреслено його звукову та кольорову перспективу, а також вертикальну та горизонтальну структуру.

EN

The article analyzes literary visions of the urban space of Kiev in the 19th century, created by marginalized writers of the Polish-Ukrainian borderland, including Aleksander Groza, Antoni Marcinkowski and Michał Czajkowski. The antinomian character of the urban space was emphasized, its sound and color perspective as well as its vertical and horizontal structure were outlined.

PL

W artykule przeanalizowano literackie wizje przestrzeni urbanistycznej Kijowa XIX wieku, stworzone przez marginalizowanych pisarzy pogranicza polsko-ukraińskiego, między innymi Aleksandra Grozę, Antoniego Marcinkowskiego i Michała Czajkowskiego. Uwypuklono antynomiczność przestrzeni miejskiej, nakreślono jej perspektywę dźwiękową, kolorystyczną, jak również strukturą pionową i poziomą.

10

The Katyn Museum: The Martyrology Branch of the Polish Army Museum in Warsaw

45%

Bydoń B., Frątczak S.

Institute of National Remembrance Review

|

2021-2022

|

vol. 4

5-117

EN

This article presents an outline of the history of the Katyn massacre perpetrated by the Soviet Union on almost 22,000 Polish citizens in 1940, the attempts to search for the truth about the crime, and the process of the deconstruction of the Katyn lie from 1943; it will then move to a description of the history of its commemoration (including by independent organisations such as the Independent Historical Committee for the Investigation of the Katyn Crime [Niezależny Komitet Historyczny Badania Zbrodni Katyńskiej] and the Polish Katyn Foundation), and the documentation of the massacre at the Katyn Museum, the Martyrology Branch of the Polish Army Museum in Warsaw. Due to the complexity of this issue, the article has been divided chronologically into several chapters, starting with the signing of the German-Soviet Pact (the Ribbentrop-Molotov Pact) in 1939; the circumstances of World War II leading to the Katyn massacre; how Katyn qualifies as a war crime; and the progression of the story up until modern times. Apart from the history of the crime itself, the authors also describe the discovery of the evidence and the process of creating the Katyn Museum in Warsaw, as well as its permanent exhibition and the most important collections. The article discusses the issues of historic military architecture which was incorporated into the Katyn Museum, creating a unique exhibition containing thousands of artefacts (Katyn relics) recovered from the death pits in Katyn (Russia), Kharkiv-Pyatikhatky (Ukraine), Kyiv-Bykivnya (Ukraine) and Tver-Mednoye (Russia).

11

Problem identyfikacji osób w latopisach ruskich: Sławn i Sławn Borysowicz

38%

Nagirnyy V.

Wschodni Rocznik Humanistyczny

|

2020

|

vol. XVII (2020)

|

issue 2: Rozejm w Dywilinie (1618) na tle epoki, pod red. A. Góraka

171-179

PL

W artykule dokonano próby identyfikacji osób występujących w Latopisie kijowskim pod imieniem „Sławn”. Wyrażono zdanie, że w opisach latopisarskich z lat 6679, 6695 i 6696 występują dwie różne osoby. Pod 6679 r. źródło wymienia Sławna, który odbijał atak na Dorohobuż księcia Włodzimierza Mścisławowicza. Był on urzędnikiem księcia dorohobuskiego Włodzimierza Andrzejowicza. Jego pochodzenia nie da się ustalić. Pod latami 6695 і 6696 autor latopisu odnotował Sławna Borysowicza, tysięcznika białogrodzkiego i wojewodę księcia Ruryka Rościsławowicza, biorącego udział w poselstwie do Suzdala w 1188 r. i wyprawie do ziemi halickiej w końcu 1188 r., lub na początku roku 1189. Sławn Borysowicz był synem bojara smoleńskiego i wojewody trepolskiego Borysa Zacharowicza oraz ojcem tysięcznika kijowskiego Iwana Sławnowicza.

EN

The article attempts to identify persons mentioned as Slavn in Kyiv cronicle. The author suggests the idea that two boyars are described in the annal entries in 6679, 6695 and 6696. In 6679 the source names Slavn who led the defense of Dorohobuzh against Prince Vladimir Mstislavich of Polonnoye. Slavn was the sergeant of Dorohobuzh prince Vladimir Andreevich. His origin is unknown. In 6695 and 6696 Rus' chronicler mentioned Slavn Borisovich, the Bilhorod tysyatsky and voivode of Prince Rurik Rostislavich, who took part in the embassy in Suzdal in 1188 and in the campaign to the Galician land in the end of 1188 or in the beginning of 1189. Slavn Borisovich was the son of the Smolensk boyar and the Trepol voivode Boris and the father of Kiev tysyatsky Ivan Slavnovich.

RU

В статье сделана попытка идентификации лиц, обозначенных в Киевской летописи именем Славн. Высказывается мнение, что в летописных статьях 6679, 6695 и 6696 гг. речь идет о двух боярах. Под 6679 г. источник называет Славна, который руководил защитой г. Дорогобуж против князя Владимира Мстиславича из Полонного. Славн был урядником дорогобужского князя Владимира Андреевича. Его происхождение неизвестно. Под 6695 и 6696 гг. русский книжник упомянул Славна Борисовича, белгородского тысяцкого и воеводу князя Рюрика Ростиславича, который принимал участие в посольстве в Суздаль в 1188 г. и в походе в Галицкую землю в конце 1188 или в начале 1189 г. Славн Борисович был сыном смоленского боярина и трепольского воеводы Бориса Захаровича и отцом киевского тисяцкого Ивана Славновича.

12

Партизанские отряды польской военной организации в Украине в 1918–1920 IT

32%

Голиченко А., Щербатюк В.

Zeszyty Naukowe Ostrołęckiego Towarzystwa Naukowego

|

2014

|

vol. Zeszyt

|

issue XXVIII

374-383

RU

В статье обобщаются некоторые малоизвестные факты деятельности парти- занских и летучих отрядов Польского Войска и Польской Военной Организации в Украине в 1918–1920 гг. Показана роль ПОВ в организации повстанческого и партизанского движения в Украине. Даны примеры как противостояния, так и сотрудничества ПОВ с украинцами.

EN

Some little-known facts on the activities of guerrilla units and „flying squads” of Polish Army and Polish Military Organization in Ukraine in 1918–1920 are generalized in this article. The role of PMO in organizing rebel and guerrilla movement in Ukraine is shown. Examples of confrontation as well as cooperation between PMO and Ukrainians are presented.

PL

W artykule uogólnia się niektóre mało znane fakty działalności oddziałów partyzanckich i lotnych Wojska Polskiego i Polskiej Organizacji Wojskowej na Ukrainie w latach 1918-1920. Pokazano rolę POW w organizacji powstańczego i partyzanckiego ruchu na Ukrainie. Podano przykłady zarówno konfrontacji jak też współpracy POW z Ukraińcami.

Refine search results

Kształtowanie polskości na łamach „Dziennika Kijowskiego” w latach 1914-1916

Рейтинг книжкових ярмарків України: результати другої хвилі соціологічного дослідження, проведеного у м. Києві

Діяльність консульських установ соціалістичних країн у Києві (кінець 1940-х – 1980-ті рр.)

Видавнича діяльність Культур-Ліги в Києві у 1918–1931 рр.: періоди та жанри

Перейменування вулиць Києва: тоталітарна спадщина і сучасність

Holokaust: rewitalizacja ukraińskiej pamięci? W osiemdziesiątą rocznicę wydarzeń w Babim Jarze

Кілька епізодів урбаністичного розвитку Києва у X–XI ст. за археологічними джерелами

Governance responses to the economic crisis. The case of Kyiv

Dziewiętnastowieczny Kijów oczami polskich mieszkańców i podróżników: kwestie poetyki miasta w literaturze pamiętnikarskiej

The Katyn Museum: The Martyrology Branch of the Polish Army Museum in Warsaw

Problem identyfikacji osób w latopisach ruskich: Sławn i Sławn Borysowicz

Партизанские отряды польской военной организации в Украине в 1918–1920 IT