Search results

1

Onyms in Teaching Aids for 3rdGrade and Child's World Perception

100%

Vulāne A.

Ad verba liberorum

|

2009

|

vol. 1

|

issue 1

86-95

EN

Introduction Onomasticon is one of most relevant nominal systems of language. The system reflects ways and methods for individual naming of objects, realias meaningful for an ethnos. For studying a nation's language world, anthroponyms and toponyms are especially important because a word is an object for studying an ethnos' conscious reality, a nation's world perception. A child acquires the concept of functional nuances of a proper name in a family; however it is important that pupils' attention during the learning process be drawn both to situational conditionality of use of proper names, and the principles of its choice and traditions in the native and other cultures. Likewise the pupil should acquire knowledge of norms of choosing the word's official or unofficial variants and skills of using them in communication. A pupil should also form the concept that choice of a variant, which does not correspond to the situational standard may cause communication difficulties. This in turn means that the mentioned aspects should be taken into account at developing contents of teaching aids.Aim of the study The aim of the research was to examine the role of onyms in 3rd grade teaching aids, what proper nouns get the child's attention, how the origin and ethnic-cultural connotation is revealed because especially at this stage, pupils should form a concept of proper nouns under the standard of basic education of the Latvian language.Materials and methods The empirical material was taken from sets of 3rd grade teaching aids and analysed by using the linguocultural approach and analyses of word's semantic structure, and the descriptive method.Results and conclusions The research brought forward that a 3rd grade pupil is given the possibility to get acquainted with several groups of onyms: persons' names, place-names, names of celestial bodies, names of institutions, enterprises, names of product varieties and others.Analysing the empirical material, it was concluded that:- taking into account the fact that the Latvian language is both a subject of studies and means of studying other subjects, it is important that during the learning process both in the background and in the direct contents Latvian world perception would be actualised consistently and purposefully, including also information from cultural history included in system of onyms. Special attention should be drawn to it during primary school, when the pupil, on the one hand, has his nearest world most important - the family, home, school, surroundings and, on the other hand, the pupil forms bases for scientific understanding of the world and the interest in values of his nation's culture is either created, fixed, or vice versa smothered;- although the 3rd grade teaching aids include wide, functionally, semantically, in the sense of origin and cultural marking a varied range of onyms, these however have not become the object of purposefully driven research activity and component of formation of pupils' scientific and language world perception;- authors of teaching aids have not found possibilities to offer tasks oriented at culture where not only the pupils' language knowledge would improve but also the cultural view would expand; therefore a teacher needs to supplement the learning contents by definite tasks and linguistic-culturological information in order to ensure worth-full acquisition of the Latvian language.

2

Konotacje nazw własnych i ich frazeotwórczy potencjał w ujęciu konfrontatywnym

72%

Szerszunowicz J.

Prace Językoznawcze

|

2009

|

issue 11

191-208

EN

The paper discusses connotations of proper names from the point of view of their phrase-creative potential in a confrontative perspective. The following kinds of units containing deonymic components are discussed: units registered in phrase-graphic works, units bordering on phraseology and syntax, occasional units and paraphrased units. The focal point concentrates on the cross-linguistic equivalents of the units at issue, discussed and exemplified in the paper. The conclusion is that the equivalence relies heavily on the connotations of a given proper noun and the existence or lack of a given unit or model in the target language.

3

Nazwa własna a nazwa pospolita – dylematy z pogranicza chrematonimii

58%

Lech-Kirstein D.

Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska, sectio FF – Philologia

|

2019

|

vol. 37

|

issue 2

EN

The subject matter of the paper is the names of confectionery products which, as chrematonyms, belong to the category of proper names. The objective of the deliberations is to provide an answer to the questions in the area of onomastics: where is the borderline between proper names and common names and is it possible to determine this precisely? The properties of onyms, the specification of their (marketing-persuasive) function, as well as grammatical tests (a predicative and pronominal test) which the particular entities have undergone lead to the division of the product names into three groups: common names, common names with a differential marker, and proper names. There exist, however, borderline elements which can denote individual products in specific contexts, and a group of products with identical characteristics in other contexts.

PL

Przedmiotem artykułu są nazwy produktów cukierniczych, które jako chrematonimy sytuują się na pograniczu nazw własnych. Materiał wyekscerpowany został z różnych blogów kulinarnych, dostępnych w latach 2017–2018. Cel rozważań to odpowiedź na pytania z zakresu onomastyki, gdzie jest granica między nazwą własną a pospolitą i czy jest możliwe precyzyjne jej wyznaczenie. Analiza semantyczna onimów, określenie ich funkcji (marketingowo-perswazyjnej) i testy gramatyczne (test orzecznikowy i zaimkowy), którym poddano poszczególne jednostki, prowadzą do podziału nazw produktów na trzy grupy: nazwy pospolite, nazwy pospolite z członem dyferencjalnym i nazwy własne. Istnieją jednak elementy pograniczne, które w określonych kontekstach mogą oznaczać produkty indywidualne, a w innych grupę produktów o takich samych zespołach cech.

4

Андресна функція топонімів в українських народних думах

58%

Крупеньова (Krupenyova) Т. T.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 7(4)

205-213

UK

У статті проаналізовано особливості функціонування топонімів у народних думах. Зазначено, що топоніми як органічні складники текстів дум є джерелом, що допомагає встановити час і місце події. Виникли думи в XV–XVI століттях і створювались кобзарями до XX століття включно. Думи завжди відображали дійсність, важливі суспільні події, героїчні вчинки, що здійснювались в ім’я народу і тому саме в цьому жанрі зосереджена найбільш достовірна інформація про долю України. Важливе місце і значення мають топоніми, вжиті в контексті народних дум. Цей шар лексики важливий тому, що він конкретно відбиває суспільно-історичні події, а також безпосередньо віддзеркалює образне осмислення народом реальної конкретики природного довкілля. Великі цикли в епічному доробку складають думи про боротьбу проти турецькотатарських та польсько-шляхетських загарбників. Помітне місце серед творів героїчного епосу належить і думам, що відображають історію України XX століття (починаючи з революційних подій 1905-го року). Присвячені ці твори здебільшого конкретним історичним подіям та особам. Опис реальних подій неможливий без вказівки на місце події, зображення місцевості, цим і пояснюється частотне вживання у текстах дум топонімів, виконують адресну функцію. Було проаналізовано 115 топонімів, серед яких найбільшу групу становили ойконіми (60), група гідронімів налічує 30 власних назв, трохи меншою за кількістю (25) є група хоронімів. З’ясовано, що частотність вживання того чи іншого оніма насамперед пов’язана з тематикою та змістом українських народних дум. Центральне місце у цих епічних творах посідає тема долі України, героїчного і трагічного життя українців, у зв’язку з цим лексема Україна є смисловим центром, навколо якого ґрунтується позитивне і негативне, славне і трагедійне. Доведено, що однією з функцій топонімів у текстах українських народних дум є адресна. Топоніми набувають узагальненого, абстрактного значення, тобто тексти українських народних дум містять чимало топонімів, які до свого лексикографічно закріпленого значення прирощують інші семи, що імпліцитно містять ставлення людей до світу, довкілля, тобто набувають для них певного когнітивного смислу. У зв’язку з цим, дослідження таких топонімів дає нам змогу проаналізувати та зрозуміти лінгвоментальність нашого народу, його дух, світобачення та світосприйняття.

EN

The article analyzes the peculiarities of the functioning of toponyms in Ukrainian folk ballads. It is noted that toponyms as organic components of ballad lyrics are a source that helps to establish the time and place of the event. Ukrainian ballads appeared in the XV–XVI centuries and were created by kobza players up to and including the XX century. Ballads have always reflected reality, important social events, heroic deeds carried out in the name of the people, and therefore it is in this genre that the most reliable information about the fate of Ukraine is concentrated. Toponyms used in the context of folk ballads have an important place and meaning. This layer of vocabulary is important since it precisely reflects socio-historical events, as well as directly mirrors the people’s figurative understanding of the natural environment’s real specifics. Big cycles in the epic work consist of thoughts about the struggle against the Turkish-Tatar and Polish-noble invaders. A prominent place among the works of the heroic epic belongs to the ballads that reflect the history of Ukraine in the XX century (starting from the revolutionary events of 1905). These works are mostly devoted to specific historical events and personalities. The description of real events is impossible without an indication of the event’s place, a description of the area, and this explains the frequency of toponyms in ballad lyrics, as them perform the function of address. 115 toponyms were analyzed, among which the largest group was oykonymy (60), the group of hydronyms has 30 proper names, a slightly smaller number (25) is the group of horonyms. It was found that the frequency of use of one onym or another is primarily related to the subject and content of Ukrainian folk ballads. The central place in these epic works is the fate of Ukraine, the heroic and tragic life of Ukrainians, in this regard, the token Ukraine is a semantic center around which all the positive and negative, the glorious and tragic, is based. It is proved that one of the functions of toponyms in the texts of Ukrainian people’s ballads is address. Toponyms acquire a generalized, abstract meaning, ie the lyrics of Ukrainian folk ballads contain many toponyms, which add other meanings to their own lexicographically fixed meaning, and these meanings implicitly contain people’s attitudes to the world, environment, ie acquire for them a certain cognitive meaning. In this regard, the study of such toponyms allows us to analyze and understand the linguomentality of our people, their spirit, worldview and world perception.

5

Антропонімікон історичного роману С. Скляренка «Володимир»

58%

Ільченко (Ilchenko) І. I., Ткаченко (Tkachenko) Н. N.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 6(3)

103-109

UK

У статті здійснено комплексний лексико-семантичний та функційний аналіз антропонімів роману Семена Скляренка «Володимир», присвяченого періоду правління Володимира, у якому автор майстерно переплітає історичні події з описом особистого життя київського князя. Тому недивно, що твір насичений найменуваннями історичних осіб, за допомогою яких формується хронотоп роману. Власні імена у романі дають неоціненну інформацію для інтерпретації всього тексту, іноді й таку, що іншими способами в творі не виражена. Серед антропонімів найбільш вживаними та найбільш вагомими за змістовим навантаженням є імена київських князів та княгинь (Святослав, Ярополк, Олег, Болеслав, Кий, Щек, Ярослав, Володимир, Ольга). Не менш важливими в аналізованому романі є імена імператорів та королів, які так чи інакше прославилися в минулі часи (Шишмани, Олаф, Іоанн, Костянтин, Болеслав, Василь). Для зображення історичної дійсності С. Скляренко вводить у роман велику кількість імен іншомовного походження (Рюрик, Регволд, Тур, Рогнедь). Імена вигаданих героїв та імена реальних історичних осіб у стилістичному і функціональному плані різко не контрастують, і не розрізняються між собою у плані граматичної структури, хоча вони і співвідносні з різними культурами, історичними періодами та етнічними традиціями. Кожен літературно-художній онім в романі має своє функціональне навантаження. У Семена Скляренка власні назви стають могутнім виразовим чинником. Номінативні літературно-художні антропоніми є основою художнього ономастикону та характеризуються відсутністю супровідних конотацій. У романі вони використовуються для того, щоб однозначно називати денотатів і диференціювати їх від інших персонажів. Характеристична функція демонструє національну чи регіональну приналежність, а також може увиразнювати певні риси характеру чи зовнішності носія, виражати емоційне ставлення до пойменованого персонажа, брати участь у творенні часово-просторового фону твору. Хронологічна функція стає провідною, коли онім спеціально вказує на певний час і місце або лише на одну з цих двох координат. У аналізованому творі деякі власні назви несуть в собі ідеологічну функцію з негативним підтекстом. Експресивно-оцінна функція представляє набір емоційно-експресивних оцінок персонажів – від зменшено-пестливих до згрубілих. Текстотвірна функція власних назв підсумовує усі попередні і проявляється в романі шляхом активного використання антропонімів як пов’язування структурних елементів тексту. Отже, антропонімікон аналізованого роману створює широкі можливості для дослідження індивідуально-авторських імен, що сприятиме поглибленню теорії прецедентного імені, більш повній характеристиці ідіостилю письменника. У перспективі плануються подальші дослідження ономастикону Семена Скляренка з погляду прагматики.

EN

The paper provides a lexical and semantic analysis of the anthroponyms in Semen Skliarenko’s historical novel «Volodymyr», that illustrates the difficult time of Kievan Rus’ and Volodymyr’s personal life as well as the people surrounding him. Therefore, there is a strong trend showing a great many of the historic personalities’ names sustaining a chronotope of the novel. The proper names mentioned in the novel grant invaluable information how to interpret the whole text, sometimes impossible to express with other means. Among the anthroponyms we can see that the names of the Kyiv princes and princesses (Sviatoslav, Yaropolk, Oleg, Boleslav, Kyi, Shchek, Yaroslav, Volodymyr, Olga) are the most usable and most important in the aspect of the sense. The names of the famous emperors and kings (Shishman, Olaf, John, Constantine, Boleslav, Basil) are no mere less important. The author, S. Skliarenko involves plenty of proper names of foreign origin (Rurik, Rogvolod, Tur, Rogneda) to depict the historical reality. The names of the invented characters as well as the ones of the real historic personalities are not in sharp contrast either in stylistic or in functional terms, they do not differ in the terms of grammar structures although they belong to various cultures, historic periods and ethnic traditions. Each literary and artistic onym mentioned in the novel plays its own functional role. Semen Skliarenko uses the words of the literature and artistic onomastics to make them as a powerful expressive factor. Nominative literary and artistic anthroponyms serve as a ground for artistic onomastics to come along without any accompanying connotations. They are used in the novel only to call denotations unambiguously and differentiate them from the other characters. The characteristic function demonstrates national or regional affiliations, and it can also express certain features of the characters, their appearance, it expresses designated emotional attitude to the named character, the function can participate in the creation of temporal and spatial background of the novel. The chronological function becomes second to none when it specifies both a certain time and a certain place or just only one of these two indicators. In the analyzed novel, we have found some proper names bearing the ideological function with a negative connotation. The expressive and evaluative functions come as a set of means showing the characters’ emotional and expressive evaluation ranging from the pet form to the rude one. The text production function of proper names summarizes the features of the above functions, and we can see it in the novel due to the vast application of anthroponyms as connecting structural elements of the text. Thus, the anthroponyms in the analyzed novel creates ample opportunities for the study of individual names invented by the author, it will contribute to a deeper studying of the theory of precedent names, a more complete description of the idiosyncrasy of the write. As a prospective we are going to continue further research of Semen Skliarenko’s onomasticon as pragmatics aspect.

6

Vidapeljativni prizvišča žiteliv M. Novovolins'ka Volins'koji oblasti na -ehk-o, pochidni bid imennikovich osnob

58%

Chviščuk O., Hromik J., Javors'kij A.

Acta onomastica

|

2018

|

vol. 59

|

issue 1

90-105

EN

Appellative derivatives ending in -enk-o, derived from nouns play an important role in the anthroponymicon of the Novovolynsk Volyn region. O. B. Tkachenko notes that originally the derivatives with the suffix -enk-o belonged to the folk forms of children names after the father, and the appellative constructions of formation are likely to have appeared in the second half of the 12th and in 13th century. According to M. L. Hudash, ancient appellative Slavic nicknames that changed into the surnames are not always possible to distinguish from the actual nicknames that are portrayed from ancient times as informal namings. Both constructions have been formed from the appellative vocabulary of a specific semantic category as groups of personal and non-personal names. The difference was only in different motives and methods of assigning nomination. The analysis of appellative surnames of the Novovolynsk citizens ending in -enk-o derived from nouns revealed the generating extensive structure of these words, indicating a natural and long-term process of their formation. These anthroponyms represent various semantic and thematic layers of the vocabulary, describe native speakers with a help of their physical or mental features, behaviour, and reflect the Ukrainian outlook and mentality. Summing up, the surnames with the suffix -enk-o are of great importance to the anthroponymicon of Novovolynsk, Volyn region. This situation is obviously caused not only by lingual but also extralingual factors, primarily active migration processes not only within the country but also in the region, resulting in forming the modern structure of this young town.

CS

Deapelativní odvozeniny zakončené na -enk-o utvořené od substantiv sehrávají důležitou roli v antroponymii Novovolyňska ve Volyňské oblasti. Jak uvádí O. B. Tkačenko, odvozeniny se sufixem -enk-o původně patřily k lidovým podobám pojmenování dětí po otci a deapelativní formace se pravděpodobně začaly objevovat ve 2. polovině 12. století a ve století 13. Podle M. L. Chudaše staré deapelativní slovanské přezdívky, z nichž se vyvinula příjmení, nelze vždy odlišit od skutečných přezdívek doložených od nejstarších dob jako neformální pojmenování. Obě konstrukce byly utvořeny od apelativ specifické sémantické kategorie jako skupiny osobních a neosobních jmen. Rozdíl byl pouze v různých motivech a metodách udělování jména. Analýza deapelativních příjmení obyvatel Novovolyňska zakončených na -enk-o utvořených od substantiv odhaluje složitou strukturu těchto slov, naznačující přirozený dlouhodobý proces jejich tvoření. Tato antroponyma zahrnují různé sémantické a tematické vrstvy slovní zásoby, popisují osoby prostřednictvím jejich fyzických i duševních vlastností a chování a odrážejí ukrajinskou mentalitu. Příjmení se sufixem -enk-o zaujímají v antroponymii Novovolyňska významné místo. Je to nepochybně způsobeno nejen jazykovými, ale i mimojazykovými faktory, především pak migračními procesy nejen v rámci země, ale i uvnitř oblasti, které vyúsťují v moderní strukturu tohoto mladého města.

7

Kiedy swój staje się obcym

51%

Chlebda W.

Etnolingwistyka. Problemy Języka i Kultury

|

2007

|

vol. 19

89-98

PL

W teorii stereotypów „obcy” z reguły wiązany jest z przeciwstawieniami międzyetnicznymi, ale obcość może się pojawiać także w ramach jednej i tej samej grupy etnicznej. Polactwo pochodzący z gwary rzeczownik zbiorowy upowszechniany był w latach 30. przez Edmunda Osmańczyka jako nazwa „wspólnoty walczącej o jedną sprawę gromady”. Kilkadziesiąt lat później za sprawą książki Rafała Ziemkiewicza ten sam wyraz rozpowszechnił się w polszczyźnie jako pogardliwa nazwa biernej, nieufnej, wstecznej części polskiego społeczeństwa postpeerelowskiego. Wyraz Polactwo stał się więc przykładem enantiosemii: semantyczno-funkcjonalnego rozszczepienia jednego i tego samego wyrazu na dwa przeciwstawne sobie warianty leksykalno-semantyczne i aksjologiczne. Analiza innych pochodnych od onimów Polska, Polak (polskość, polackość, polskojęzyczny), pokazuje, że cecha enantiosemiczności zdaje się przenikać cały dzisiejszy dyskurs polski, ujawniając głębokie podziały w tożsamości Polaków.

EN

In the theory of stereotypes, the “us-them” opposition is usually associated with inter-ethnic relations, but the conception of foreignness may also appear within a single ethnic group. The peasant-dialectal collective noun Polactwo ‘Polishness’ was in the 1930’s popularized by Edmund Osmańczyk as the name of a “community fighting for a single cause”. Several decades later, through a book by Rafał Ziemkiewicz, the same word gained currency as a contemptuous term for a passive, distrustful, backward portion of the Polish post-socialist society. The word thus became an example of enantosemy: a semanticfunctional split of one and the same word into two opposite lexicalsemantic and axiological variants. The analysis of other words derived from Polska ‘Poland’, Polak ‘Pole’ (polskość, polackość ‘Polishness’, polskojęzyczny ‘Polish-speaking’) shows that the enantosemy seems to infiltrate the whole contemporary Polish discourse, revealing deep divisions in the identity of Poles.

Refine search results

2 Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

1 Acta onomastica

1 Ad verba liberorum

1 Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska, sectio FF – Philologia

1 Etnolingwistyka. Problemy Języka i Kultury

1 Prace Językoznawcze

1 Chlebda W.

1 Chviščuk O.

1 Hromik J.

1 Javors'kij A.

1 Lech-Kirstein D.

1 Szerszunowicz J.

1 Vulāne A.

1 Ільченко (Ilchenko) І. I.

1 Крупеньова (Krupenyova) Т. T.

1 Ткаченко (Tkachenko) Н. N.

2 2022

1 2019

1 2018

2 2009